Юридичне Зе-божевілля: влада зобов’язала громадські організації подати інформацію, якої не існує

Юридичне Зе-божевілля: влада зобов’язала громадські організації подати інформацію, якої не існує

Згідно із законом про фінмоніторинг, керівники ГО та інших юридичних осіб мають до 10 жовтня розкрити своїх кінцевих бенефіціарів. Юристи ж кажуть, що жодних бенефіціарів у громадських організаціях бути не може в принципі. Київські ЦНАПи розриваються від дзвінків.

Керівники громадських організацій не розуміють, що від них хоче влада та змушені витрачати гроші на юридичні консультації, пише видання ТЕКСТИ.

Новий закон змушує ГО розкрити інформацію про кінцевих бенефіціарів, визначити яких є складним завданням навіть для професійних юристів. Комерційні фірми теж мають подавати документи про своїх «бенефіціарів». Це теж у більшості випадків маразм, бо в держраєстрах і так вказані фізичні особи засновники і такі сервіси, як ЮКонтрол вже давно показують засновників тої чи іншої компанії.

Єдина логічна необхідність показувати бенефеціарів є для юридичних осіб, які засновані офшорними компаніями. Бо якщо юридична особа-засновник українська її власників видно з українських реєстрів. Але про це в наступному матеріалі, в цьому ми сконцентрувалися на громадських організаціях. Їх в Україні близько 87 тисяч і ще близько 650 тисяч товариств з обмеженою відповідальністю. І керівники всіх цих організацій змушені ходити по ЦНАПах і офісах Мінюсту, стояти в чергах, ризикувати підхопити ковід та носити папірці, які насправді нікому не потрібні. Величезна армія держслужбовців змушена все це організовувати.

Що сталося?

Усіх юридичних осіб змусили надати державному реєстратору інформацію про кінцевих бенефіціарів та структуру власності. Подати документи мають усі юрособи, які здійснюють будь-які фінансові операції. Зробити це потрібно до 10-го жовтня 2021 року.

Є і винятки. Звільняються від розкриття інформації такі юрособи:

  • політичні партії та їхні структурні утворення;
  • професійні/творчі спілки та їхні об’єднання;
  • організації роботодавців та їхніх об’єднань;
  • адвокатські об’єднання;
  • торгово-промислові палати;
  • об’єднання співвласників багатоквартирних будинків;
  • релігійні організації;
  • державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні асоціації;
  • державні та комунальні підприємства, установи, організації.
  • Усі, хто не входить до списку вище, мають не лише одноразово подавати дані про бенефіціарів, а ще й робити цю процедуру щорічно протягом двох календарних тижнів з дати першої реєстрації. Тобто, якщо організація зареєстрована 1-го вересня, то вона має щороку подавати документи про власників не пізніше 14-го вересня.

    Надану державі інформацію керівники юросіб мають підтримувати в актуальному стані та повідомляти про будь-які зміни у власності не пізніше, ніж через 30 робочих днів.

    Закон впровадили для боротьби з тероризмом та відмиванням коштів. Ці норми є частиною пристосування українських законів до європейських стандартів фінмоніторингу.

    За нерозкриття інформації про бенефіціарів та структуру власності передбачений немалий штраф – від 17 до 51 тис. грн.

    Великою проблемою стало те, що з переліку юросіб не прибрали громадські організації, а тому їхні керівники перед загрозою штрафу мають подавати до ЦНАПів незрозуміло що.

    Чому ГО не можуть просто розкрити своїх бенефіціарів?

    Слово “бенефіціар” означає людину, яка отримує прибуток від діяльності організації. Це поняття є неприродним для громадських об’єднань, адже вони не є прибутковими.

    “Коли кілька людей засновують громадську організацію, вони одразу стають її рядовими членами. Тут немає місця для отримання прибутку та права власності фізичних осіб. Ті гроші, які ГО отримує від грантів або благодійності, не розподіляються між членами організації, а спрямовуються одразу на діяльність та виконання статутних цілей”, – сказала у коментарі “Текстам” юристка ГО “Сильні громади”, засновниця платформи “Той ще юрист” Наталя Рижкова.

    За законом, бенефіціаром юридичної особи вважається людина, яка володіє 25% і більше статутного капіталу.

    Оскільки в громадських організаціях законом не передбачено створення статутного капіталу, то для них прописано інше правило визначення власників. Бенефіціаром ГО закон вважає тих, хто має 25% і більше вирішального голосу впливу на рішення організації.

    Питання в тому, як визначити людей, які мають понад 25% вирішального впливу?

    Частково відповідь на це запитання можна знайти в презентації Мінфіну, де як кінцевого бенефіціара розглядають керівника організації. Обґрунтовують це тим, що саме керівник приймає обов’язкові до виконання рішення та має вирішальний вплив на формування правління.

    Юридичне Зе-божевілля: влада зобов’язала громадські організації подати інформацію, якої не існує

    Однак ця логіка має критичну неточність: керівник не завжди є джерелом прийняття рішень та часто не має вирішального впливу на діяльність організації.

    Зі слів керівного партнера юридичної фірми «ЄПраво» Віталія Власюка, вищим органом ГО є Загальні збори. Члени цього органу (тобто всі члени організації) і є носіями “вирішального впливу”. Рішення ухвалюють колегіально, і 25% може зосередитись у руках однієї особи тільки в тому разі, якщо в ГО всього чотири або менше членів.

    Виходить, що якщо громадська організація нараховує 10 членів, то кожен з них матиме по 10% вирішального впливу, і така ГО взагалі не матиме бенефіціара. А якщо в організації є всього чотири члени, які мають по 25% впливу, то всі вони за законом можуть вважатись власниками.

    Але є ще один нюанс. На сайті Мінфіну написано, що володіння 25% вирішального впливу не є обов’язковою умовою бенефіціара. Визначення наявності впливу має здійснюватись по-різному в кожному конкретному випадку відповідно до статуту.

    Що найважливіше, обов’язок встановити бенефіціара поклали на самі громадські організації. Тобто ГО мають самі визначити, хто є власником організації, не зважаючи на те, що таких просто немає.

    Як перевірятимуть достовірність наданих даних – велике питання. За невірогідну інформацію відповідальності не передбачено, але відомості можуть повернути на доопрацювання, що потрібно зробити протягом трьох робочих днів.

    “Не додати громадські та благодійні організації до списку винятків поміж юридичних осіб – це груба помилка тих, хто приймав закон у такому вигляді. Це призведе до необхідності систематично щороку подавати бюрократичні “пустишки” державному реєстратору під загрозою адміністративного штрафу”, – сказав Власюк.

    Інша проблема – це подання структури власності. За зразком від Міністерства фінансів, керівник ГО має подати особисті дані всіх членів організації.

    Юридичне Зе-божевілля: влада зобов’язала громадські організації подати інформацію, якої не існує

    Перспектива розкриття особистих даних членів, склад яких постійно змінюється, не потішила керівників громадських організацій.

    “Держава не має права вимагати від ГО інформацію про їхніх членів. При вступі до громадського об’єднання учасник дає згоду на збір персональних даних, але не надає дозволу на передачу інформації третім особам. У нашому випадку – уряду. Тому керівник, який зобов’язаний подавати інформацію до органів влади за новими правилами, просто не має права розголошувати особисті дані. Принаймні до отримання згоди кожного з членів організації”, – сказав у коментарі “Текстам” голова ГО “Ліберально-демократична ліга України” (ЛДЛУ) Артур Харитонов.

    ПІДПИСАТИСЯ

    Отримуйте на е-мейл три найкращі статті щотижня

    Що робити?

    “Я консультувала ГОшки, де всього лише три члени. І тут виникає запитання: чи треба всіх трьох визначати як кінцевих бенефіціарів? А якщо більше ніж четверо, то виходить, що бенефіціарів немає взагалі? Про яких взагалі бенефіціарів йдеться, коли в ГО апріорі немає вигодоотримувачів? Роз’яснень – немає. Норму прийняли, а нюансів нам не розповіли”, – сказала юристка Наталя Рижкова.

    Голова ГО “Ліберально-демократична ліга України” Артур Харитонов розповів “Текстам” про свій досвід подання відомостей:

    “Я дзвонив по всіх номерах, які були вказані в ЦНАПах. Один чоловік сказав, що ніяких бенефіціарів в ГО бути не може, другий повідомив те саме та закликав дзвонити в Мін’юст, бо це якась нісенітниця. Третій сказав, що ГО подають документи без власника. Але ж ми маємо інструкцію від Мінфіну, де сказано, що треба подавати особисту інформацію про всіх членів організації. Кому вірити?

    Подзвонив юристам. Вони пояснили, що автори закону взяли принцип з комерційної сфери й перекинули його на ГО, що є великою проблемою з точки зору Конституції”.

    Харитонов заповнив передбачену для громадських організацій форму 4. Там є можливість вказати, що ГО не має кінцевого бенефіціара та вказати причину.

    Структуру власності він заповнював відповідно до шаблону для ГО, які не мають кінцевих власників. У цьому шаблоні потрібно вказати, що жоден з членів організації не володіє статутним капіталом та не здійснює вирішальний вплив на діяльність організації.

    Юридичне Зе-божевілля: влада зобов’язала громадські організації подати інформацію, якої не існує

    Юрист Віталій Власюк роз’яснив, що презентація Мінфіну, де сказано, що керівник ГО має подавати особисті дані всіх членів організації, має рекомендаційний характер, а отже, необов’язково її виконувати.

    “За законом такий обов’язок не передбачений. Положення, на які посилається Мінфін, відрізняються від презентації та описані доволі загально”, – зазначив Власюк.

    Питань до правомірності нового закону – дуже багато. Не всі керівники ГО встигнуть пройти цю процедуру до 10 жовтня, адже багато хто дізнався про необхідність подавати відомості тільки зараз. Також немає впевненості в тому, що відомості заповнюють так, як хоче реєстратор.

    Чи будуть надалі штрафи або суди – покаже час. Виграти в суді у цій справі цілком реально, – вважає юрист Віталій Власюк.

    “Суд повинен згадати, що право – це мистецтво добра і справедливості. Абсурдно вимагати від громадських організацій, які не ведуть жодної фінансової діяльності, розкриття бенефіціарів для контролю за цією ж фінансовою діяльністю.

    Суди мають усі повноваження проаналізувати законодавство в комплексі та вказати на його помилковість, застосувавши аналогію права. Трохи складніше буде тим ГО, які все ж ведуть фінансову діяльність. Але, як на мене, переважна більшість ГО в Україні грошей навіть не торкалась”, – зазначив він.

    Досвід Текстів

    Тексти теж подавали ці відомості. Для економії часу ми найняли юриста, але він тільки заповнив документи, подавати ми поїхали самостійно. Поспілкувавшись з колегами ми зрозуміли, що у ЦНАПах ловити нічого — тамтешні службовці не знають, що робити з документами від громадських організацій, а Тексти юридично оформлені саме так. Ми телефонували у Мінюст, там порекомендували звернутися відділ реєстрації друкованих ЗМІ та громадських організацій на Євгена Сверстюка, 15 або у ЦНАП і кинули слухавку.

    Вирішили їхати на Сверстюка. Там застали чергу приблизно чоловік на 20, яка рухалася досить швидко. В кабінеті працювало 4-5 реєстраторів, був навіть куточок для дітей. Реєстратори ввічливі і працюють не зволікаючи. Та форма велика, хоча відомостей подається не так багато, тому деякі заповнювачі допускається помилок і вони заповнюють її знову і знову. Загалом черга і робота реєстратора зайняла в нас близько 40 хвилин. Ми запитали людей з котрими стояли в черзі, про їх досвід подання документів. Одна жіночка розповіла, що приїхала з київської області, бо жоден ЦНАП в її місті не знав, що робити, інший чоловік розповів, що в його районі ЦНАП приймає ГО, а в сусідньому ні. Аналогічні історії розповідали і кияни. На жаль жоден з них не захотів називати своє ім’я і назву організації.

    Автор: Богдан Мирошниченко; ТЕКСТИ

    Події та кримінал