Люди, які вірять у теорії змов дуже низько оцінюють свій ризик захворіти під час пандемії

Люди, які вірять у теорії змов дуже низько оцінюють свій ризик захворіти під час пандемії

Нове дослідження показує, що люди, які вірять у теорії змов, також занадто оптимістичні – вони дуже низько оцінюють свій ризик захворіти під час пандемії, й тому не дотримуються рекомендованих заходів безпеки. Це стосується і людей, які не довіряють науці, до такого ж висновку дійшли у дослідженні VoxUkraine.

Склянка наполовину повна

Деякі люди оцінюють власний ризик потрапити до неприємної ситуації нижче, ніж ризик для інших людей. У той час як пандемія COVID-19 є доведеним ризиком для публічного здоров’я, багато людей в усіх країнах світу не поспішають носити маски чи уникати публічних подій. Ці люди усвідомлено ігнорують медичні протоколи ВООЗ та заходи стримування інфекції запроваджені на місцях.

Чому так багато людей необачні? Щоб відповісти на це питання, наша міжнародна група науковців провела дослідження в Туреччині, Україні та Німеччині на ранній стадії пандемії.

В усіх трьох досліджених соціальних контекстах ми виявили два потужних механізми притаманних тому, що соціальні психологи називають «надмірно оптимістичне сприйняття ризику» (optimistically biased risk perception). Таке сприйняття ризику під час пандемії пов’язане з індивідуальним сприйняттям ризику, тобто тим, як людина оцінює власний шанс не захворіти на COVID-19. Інший потенційний механізм, який впливає на ризиковану з точки зору здоров’я поведінку особи, пов’язаний із метаоцінкою суспільного ризику, тобто уявлення індивіда про те, що інші сприймають небезпеку коронавірусу як занадто перебільшену.

Схильність людей до надмірно оптимістичного сприйняття ризику має наукове пояснення.

Наше дослідження показало, що надмірно оптимістичне сприйняття притаманних пандемії ризиків деякими людьми грунтується на їхній вірі у конспіративні теорії походження вірусу SARS-CoV-2 та недовірі до епідеміології.

Теорії змов -> занадто оптимістичне сприйняття ризику -> ризикована поведінка

Як ми провели дослідження?

Коли науковці пропонують теорії та гіпотези, вони також тестують їх на відповідність реальності. У травні-червні 2020 ми провели онлайн опитування зі стихійною вибіркою в Україні (390 респондентів), Туреччині (290 респондентів) та Німеччині (408 респондентів). Наші анкети містили валідизовані питання про підтримку теорій змов, довіри до науки, занадто оптимістичного сприйняття ризику, а також намірів брати участь у масових зібраннях та бажання уникати людей.

Спочатку ми попросили учасників дослідження відповісти, наскільки вони вірять у різні теорії походження коронавірусу (наприклад, «Коронавірус може бути біологічною зброєю», «Коронавірус винайшов Білл Гейтс, щоб продати більше вакцин»).

Ми використали валідовані показники, щоб оцінити, наскільки учасники дослідження вірять у різні теорії змови, пов’язані з поширенням COVID-19 (1 = зовсім не погоджуюсь, 5 = повністю погоджуюсь)

  • Коронавірус має неприродне походження, його штучно створили в лабораторії
  • Коронавірус виник через експеримент, який вийшов з-під контролю
  • Коронавірус може бути біологічною зброєю
  • Коронавірус створений штучно в лабораторії з метою геноциду
  • Коронавірус був створений Китаєм, щоб зруйнувати західні економіки
  • Коронавірус – це міф створений, щоб впливати на суспільства
  • Коронавірус був створений, щоб зруйнувати економіку Китаю
  • Коронавірус винайшов Білл Гейтс, щоб продати більше вакцин
Інші новини  На Банковой запутались в кадрах Баканова. Говорят, что никого не увольняли

Ми також попросили респондентів в усіх трьох країнах відповісти, наскільки вони «довіряють рекомендаціям науковців (наприклад, епідеміологам, вірусологам) стосовно уповільнення поширення коронавірусу». Після цього ми попросили учасників дослідження написати, наскільки більшість людей навколо них перебільшують ризики коронавірусу та чи вони особисто ризикують захворіти на COVID-19. Нарешті, учасники мали проранжувати чотири твердження, за допомогою яких ми виміряли їхні наміри дотримуватись безпечної поведінки в контексті пандемії (наприклад, «уникати зустрічей з друзями», «уникати великих скупчень людей»).

Превентивне дотримання фізичної дистанції

Ми спитали учасників, наскільки охоче вони дотримуються профілактичних заходів поведінки, які наразі рекомендують органи влади (1 = зовсім не хочуть дотримуватися, 5 = дуже хочуть дотримуватися). Респонденти проранжували чотири види заходів: «уникати зустрічей з друзями», «не потискати руки тим людям, яким я зазвичай потискаю руки», «уникати великих скупчень людей», «обмежити коло людей, які відвідують мою оселю».

Відвідування багатолюдних зібрань

Ми спитали учасників, наскільки охоче вони відвідуватимуть публічні заходи, якщо карантинні обмеження все ще рекомендуються органами влади (1 = зовсім не хочуть відвідувати, 5 = дуже хочуть відвідувати). Респонденти проранжували «відвідання зібрання громади, яке важливе для вас» та «відвідання багатолюдної публічної події важливої для вас».

Статистичний аналіз (зокрема моделі структурних рівнянь) показав значні лінійні зв’язки між цими змінними. Окрім того, щоб попередити кризу повторення в соціальній психології та щоб порівняти різні культурні та соціоекономічні середовища, ми зібрали дані одночасно в кількох країнах.

Теоретична модель візуалізована на рис. 1. Ми порівняли вплив «індивідуального» (що я думаю про ризик для себе) та «суспільного» (що, на мою думку, інші люди думають про свій ризик) надміру оптимістичного сприйняття ризику.

Рисунок 1. Теоретична модель того, як теорії змов впливають на ризиковану поведінку через сприйняття ризику.

Люди, які вірять у теорії змов дуже низько оцінюють свій ризик захворіти під час пандемії

Примітка: прямокутники – це одна змінна (відповіді на одне питання), овали – індекс розрахований з відповідей на декілька питань

Що показало дослідження?

Дані та статистичні моделі показують декілька закономірностей:

Прямий вплив теорій змов. Як і очікувалось, теорії змов мають сильну негативну кореляцію з довірою до науки в усіх країнах. Вони також мають сильну позитивну кореляцію зі скепсисом щодо фізичного дистанціювання в усіх країнах.

Що це означає? Якщо коротко, люди, які вірять у теорії змов, також схильні не довіряти науці й навпаки. Сучасні теорії змов атакують раціональний та науковий погляд на світ та є небезпекою для громадського здоров’я.

Що це означає? Теорії змов мають не лише прямий, але й опосередкований вплив. Це означає, що теорії змов підживлюють ірраціональний оптимізм. Коли люди вірять у теорії змов, вони також «активізують» упевненість, що їхня власна сприйнятливість до хвороби нижча, ніж сприйнятливість інших («усі захворіють, а я ні»). Отже, такий ірраціональний оптимізм змушує людей ігнорувати протоколи охорони здоров’я.Непрямий вплив (теорія змови → надмірний оптимізм → ризикована поведінка). В Україні віра в теорії змов призводить до ризикованої для здоров’я поведінки через «індивідуальний ризик» (надмірний оптимізм), тоді як у Німеччині й Туреччині її непрямий вплив пояснюється надмірним оптимізмом щодо суспільного ризику.

Інші новини  Львовянин вызвал полицию из-за отказа жены «заниматься любовью»

Це також означає, що в деяких країнах теорії змов відповідають на індивідуальні страхи, а в інших – на колективні. Вочевидь, в Україні теорії змов підвищили оптимізм на індивідуальному рівні («Я не бачу значного ризику захворіти на коронавірус»), тоді як у Німеччині й Туреччині теорії змов простимулювали оптимізм стосовно суспільства («Більшість людей навколо мене переоцінюють ризик захворіти на коронавірус»).

Що це означає? Вплив недовіри до науки був лише прямим. Всім людям, які не довіряють науці, однаково не подобалися профілактичні заходи, незважаючи на їхній рівень надмірного оптимізму.Добре, теорії змов – це погано. А що з недовірою до науки? Цікаво, що лише в Німеччині недовіра до науки мала прямий та опосередкований вплив на ризиковану поведінку. Натомість в Україні й Туреччині вплив був лише прямим, без «активації» ролі надмірного оптимізму.

Це означає, що недовіра до науки та віра в теорії змов – різні речі, хоча вони й схожі. Різниця в тому, що вони працюють через різні механізми. Недовіра до науки діє прямолінійно. Якщо людина не довіряє науці – ця людина не довіряє й науковим порадам. Дуже просто. Однак, якщо людина вірить у теорії змов, ці теорії «заспокоюють» людину. Отже, така людина не боїться масових зібрань чи недотримання соціальної дистанції, оскільки не думає, що це ризиковано.

Що можна сказати про міжкультурні відмінності? Цікаво, що наші моделі показали, що українські респонденти мають розуміння теорій змов відмінне від респондентів з Німеччини й Туреччини. Лише в Україні респонденти розрізняли теорію «біологічної зброї» та теорію «хвороби задля прибутку». В інших двох країнах респонденти змішали їх в одну велику теорію змови.

Що це означає? Що культурні різниці суттєві. Людей у різних країнах «чіпляють» різні теорії змов. В Україні респонденти розрізняли відтінки теорії змов: деякі люди вірили, що уряд (чи бізнес) секретно створили коронавірус як зброю чи засіб контролю за населенням, інші вірили, що коронавірус створили спеціально щоб отримувати прибутки від продажу вакцин. Це означає, що різні теорії змов резонують з різним попереднім досвідом людей та популярними наративами (які відрізняються між країнами). Українці мають досвід Чорнобиля, й тому не дивно, що вони не довіряють урядам, коли йдеться про масштабні наукові програми.

Тому не може бути універсальної політики протидії теоріям змови. Її потрібно пристосовувати до місцевого культурного контексту.

Інші новини  Гид покупателя: на что нужно обращать внимание при выборе краски для дерева

Висновки

Тож які прості висновки можна зробити з нашого дослідження? Наші моделі підтвердили, що є двохетапний механізм впливу теорій змови на наміри вдатися до ризикованої поведінки. Віра у теорії змов не лише прямо підвищує імовірність участі у велелюдних заходах, вона також має непрямий вплив – через «активацію» небезпечно оптимістичних оцінок особою ризиків захворіти на дуже заразну хворобу.

Наше дослідження містить два меседжи для розробників політик. По-перше, потрібно заохочувати людей визначати дезінформацію та вчитися розпізнавати маніпулятивність певних загальновизнаних у суспільстві наративів «усім відомо, що…»). Теорії змов зазвичай призначають когось на роль всемогутнього змія, що причаївся десь зі злочинними намірами, – це можуть бути великі фармацевтичні компанії, сіоністи, «новий світовий порядок» тощо – та змушують людей повірити, що вони маріонетки в руках цього глобального зла.

Другий меседж пов’язаний із першим — довіра до науки є ключовою. Наше дослідження показало, що люди, які довіряють науці, більш скептично ставляться до теорій змов. Тому важливо впроваджувати на загальнодержавному рівні масові освітні та просвітницькі кампанії, під час яких спростовувати неправдиву чи маніпулятивну інформацію за допомогою наукового знання.

Ключову роль у цій сфері відіграють фактчекінгові проекти. Ми не можемо скасувати теорії змов як явище, але можемо мотивувати людей більш обачно споживати великі обсяги неперевіреної інформації та бути менш оптимістичними під час оцінки ризиків пандемій на кшталт теперішньої.

Методологічний додаток

Ми ставили питання з відповідями за шкалою від 1 = зовсім не погоджуюсь до 5 = повністю погоджуюсь.

  • Віра у «коронавірусні» теорії змов вимірювалась із використанням кількох тверджень (наприклад, «коронавірус може бути біологічною зброєю», «міф про коронавірус навмисно розповсюджують, щоб впливати на суспільство», «коронавірус створив Білл Гейтс, щоб продати більше вакцин»).
  • Довіра до епідеміології вимірювалася з використанням єдиного твердження – «довіряю рекомендаціям науковців (наприклад, епідеміологів, вірусологів) стосовно уповільнення поширення коронавірусу».
  • Метасприйняття суспільного ризику. «Більшість людей навколо мене переоцінюють ризик коронавірусу»
  • Індивідуальне сприйняття ризику. «Я не бачу значного ризику “підхопити” коронавірус»
  • Профілактичне фізичне дистанціювання. Ми спитали учасників опитування, якщо влада їхньої країни все ще рекомендує карантинні заходи, наскільки охоче вони дотримуватимуться заходів соціального дистанціювання (наприклад, «уникати зустрічей з друзями», «не тиснути руки тим людям, кому я зазвичай тисну руки», «уникати велелюдних зібрань» та «обмежити відвідувачів власної оселі»)
  • Відвідання публічних заходів. Ми спитали учасників, якщо влада їхньої країни ще рекомендувала карантинні заходи, наскільки охоче вони б відвідали масові публічні зібрання («відвідання зібрання громади, яке є важливим для вас» та «відвідання багатолюдного публічного заходу, яке є важливим для вас»).

Автори: Тимофій Брік, керівник напрямку соціологічних досліджень Київської школи економіки; Марія Чаїнська, папський католицький університет Чилі; Озден Меліс Улудж,University of Sussex, UK; VoxUkraine

Події та кримінал