Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

Це злочин вже назвали найбільшою післявоєнної крадіжкою. У ніч на 25 листопада з музею німецького Дрездена зловмисники викрали сотні коштовностей на суму приблизно мільярд євро. Постраждала скарбниця «Зелені склепіння», де зберігається найбільша в Європі колекція ювелірних виробів.

Втрачені експонати досить відомі, тому непомітно продати їх — не вийде. Якщо вони потраплять на аукціон, то зловмисників відразу ж знайдуть. Тому музейники побоюються, що злочинці можуть переплавити прикраси і витягти з них дорогоцінні камені. Тоді ці експонати будуть втрачені назавжди, пише газета ДЕНЬ.

Українські музеї теж час від часу ставали жертвами грабіжників. Вдавалося повертати експонати і як попередити такі злочини в подальшому?

  • Зухвалі і гучні арт-кражы — 8 найвідоміших

Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

 ЛЬВІВСЬКА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ ІМЕНІ БОРИСА ВОЗНИЦЬКОГО

Львівська національна галерея — найбільший художній музей України, в який входять 16 установ. Це заклад зазнав, мабуть, найбільш численні втрати за роки незалежності. У 2017-му під час звірки фондів там не дорахувалися 521-го експоната, в основному — стародруків. У той час зниклі експонати оцінювалися в 63 мільйони гривень.

Втрачені об’єкти належали Музею друкарства. Серед найцінніших, зокрема, один з двох примірників «Апостола» Івана Федоровича, датований 1574-м роком. Тоді про зникнення заявив новий директор музею Тарас Возняк, який приступив до виконання обов’язків. Колишні ж керівництво і деякі співробітники припустили, що ці предмети могли просто загубитися і скоро знайдуться.

«У великих сховищах дійсно можуть губитися експонати. Таке трапляється. — пояснює помічник генерального директора Львівської національної галереї мистецтв Василь Мицько. — Під час звірки їх можуть не дорахуватися виявити. Але зазвичай це стосується якихось дрібних предметів, наприклад, листів. І це поодинокі випадки. А така кількість експонатів втратити складно «.

Оскільки непомітно вивезти з музею таку велику кількість експонатів одночасно практично неможливо, музейники припустили, що старовинні книги зникали роками, а ці втрати — не афішували.

«Була проведена звірка наявності експонатів спеціальною комісією, — розповідає Василь Мицько. — Розпочато кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого частиною третьою Кримінального кодексу. Це привласнення, розтрата, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Восьмого лютого цього року Головне управління поліції у Львівській області інформував нас, що слідство підходить до кінця. Слідчі вже мають дати належну правову оцінку доказам. Правда, сьогодні у нас немає інформації про те, що справу направлено до суду».

Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

  • Художній склероз. Картини крадуть чиновники — аж до президентського секретаріату?

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ ГАЛАГАНА

Справжнім рекордсменом за кількістю крадіжок виявився Чернігівський обласний художній музей. У нього зловмисники забиралися три роки поспіль і щоразу виходили не з порожніми руками.

У 1996 році з музею викрали картину вартістю 150 000 доларів. Через рік зникли ще 10 картин. Тоді ситуація розгорталася, як у бойовику. Двоє озброєних грабіжників увірвалися в музей, зв’язали охоронця і винесли зі сховища полотна XVII століття. Серед них: «Виховання Амура Венерою і Меркурієм» італійського художника Рооса і «Чоловічий портрет» невідомого автора. Як згодом повідомили в поліції, системи захисту чомусь не спрацювали. А за оцінкою фахівців, вартість викрадених картин — 3,5 мільйона доларів.

«Ні один вкрадений експонат в наш музей не повернувся, — шкодує головний зберігач фондів Чернігівського обласного художнього музею Світлана Курач. — Ніякої інформації від поліції про результати розслідування до нас також не надходило. Можливо, вони ще в процесі пошуку. Раніше я спілкувалася з нашою місцевою поліцією щодо цих випадків. Вони повідомили, що відстежити, куди потрапили експонати, зараз складно. А в 90-х в тодішній міліції було мало досвіду в таких питаннях, тому знайти викрадене не змогли».

Під час третього пограбування, в 1998-му, з експозиції зникли сім робіт російських та європейських художників. Серед них «Портрет дівчини в білій хустці» Жана Батіста Греза. Вартість картини приблизно 500 000 доларів. На щастя, цей випадок вдалося розкрити, коли зловмисник спробував продати викрадені полотна.

Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Львівський національний музей імені Шептицького — один з найцінніших пам’яток української культури. В колекції музею понад 100 000 предметів, серед них: ікони, скульптури, рукописи, стародруки, декоративна різьба.

У 2010-му музейники виявили, що з фондів зникли 40 старовинних книг і рукописів XVI—XVII століть. Розміри окремих видань були занадто великі, щоб пронести їх непомітно. Тому є ймовірність того, що це була внутрішня крадіжка.

  • Крадіжка картини Караваджо: заходь і бери. Що ще не вкрали в Україні

«По факту — це була крадіжка, — розповідає генеральний директор музею Ігор КОЖАН. — Звичайно, кваліфікацію повинні встановити органи внутрішніх справ. Ми звернулися до них, але до цих пір результатів розслідування немає. І експонати до нас не повернулися».

І сама масштабна крадіжка з цього музею відбулася ще в радянський час, у 1984-м. Тоді твори давнього сакрального мистецтва, що належали фонду музею зберігалися у приміщенні Вірменського собору. Раптом із фондосховища в цьому приміщенні зникло цілих 22 старовинні ікони. Тоді масштаб втрат оцінили на колосальну для радянських часів суму в 180 000 рублів.

«Це була крадіжка на замовлення, — розповідає Ігор Кожан. -Вкрадені ікони вивезли до Москви. Там же відразу і знайшли частину експонатів. Інші — розійшлися. Досі ми знаходимо втрачені ікони по всьому світу і намагаємося повернути на Батьківщину. За останні п’ять-шість років вдалося повернути дві ікони з Росії, одну ікону з Німеччини і одну з Нідерландів. Знаємо про місцезнаходження ще мінімум трьох ікон і ведемо підготовчу роботу по їх поверненню в Україну».

Більше половини викрадених ікон — знову в музеї. Серед останніх повернули кілька ікон святкового ряду іконостасу церкви села Либохора на Львівщині. Це старовинний іконостас, який перебував у фонді. Вартість цих ікон за оцінками експертів — кілька десятків тисяч доларів.

Втрачені експонати українських музейних фондів: крадіжки, нестачі, розтрата

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Не застрахованим від крадіжок виявився і один з головних музеїв країни — Національний музей історії України. Хоча там запевняють, що подібні випадки не часті. Останній раз крадіжки в музеї відбулися в 1993-му і 1998-му роках, розповідає виконуючий обов’язки директора музею Богдан ПАТРИЛЯК: «Були викрадені з експозиції музею годинник «Луч», які належали першому президенту України Леоніду Кравчуку, і предмети етнографії: саморобна дерев’яна вазочка, саморобні дерев’яні дитячі ковзани, свічник і гасова лампа. На жаль, викрадені експонати не вдалося повернути».

  • Так хто обікрав художницю Яблонську? Частина друга: суди на сторожі криміналу

ЗВОРОТНИЙ ШЛЯХ

Найбільше шансів на повернення експонатів — відразу після крадіжки. Досвідчені грабіжники вичікують, перш ніж почати продавати награбоване. Вони розуміють, що після гучних крадіжок втрачені експонати у багатьох на слуху, тому будь-який з тих, кому вони запропонують придбати старовинну річ, може повідомити про них в поліцію. Поки експонати в руках у грабіжника — повернути їх реально.

Якщо вкрадене вже перепродали — шукати його важче. Але якщо експонати в Україні — це також прискорює справу. Найскладніше для правоохоронців — знайти предмети, які потрапили за кордон. Може пройти багато років, поки відомий експонат з чорного ринку і нелегальних колекцій потрапить у поле зору фахівців.

«Всі вкрадені з музеїв твори рано чи пізно де-то з’являються, — пояснює генеральний директор Національного музею імені Андрея Шептицького Ігор КОЖАН. — Втрачені речі з наших музеїв ми знаходили на виставках, аукціонах, у приватних колекціях. Коли вдалося встановити місцезнаходження об’єкта, його повернення допомагає Міністерство закордонних справ, волонтери, всі небайдужі. Повернути ікони з Росії допомагала їх Державна служба з повернення культурних цінностей. Раніше у нас теж була така організація, тепер цим займається відділ у Міністерстві культури».

Профільне міністерство тримає на контролі випадки зникнень експонатів в державних музеях. Періодично його співробітники видають каталоги зниклих предметів, щоб поширити про них інформацію і мати можливість відстежувати їх шлях в приватних колекціях.

  • Як в Україні крадуть антикваріат і чому в цих злочинах бачать слід силовиків

ОБЛІК — ЗАСТАРІВ

Згідно із законом «Про музеї та музейну справу», про безпеку експонатів піклується держава. Сума витрат на охорону музеїв обов’язково визначається в державному та місцевих бюджетах. До того ж ці витрати належать до захищених статей видатків. Після крадіжок і самі музеї відносяться до безпеки з особливою увагою: «В експозиційних залах нашого музею експонати знаходяться в закритих вітринах, які підключені до сигналізації, — розповідає Богдан Патриляк. — Великогабаритні музейні предмети в відкритому показі, але в кожному залі є доглядач, який здійснює нагляд за збереженням експонатів в експозиційних і виставкових залах».

Окремого питання заслуговує зберігання експонатів у фондах. Адже зникнення предметів старовини там помітити складніше, ніж в основній експозиції. Звичайно, всі музеї регулярно проводять звірку фондів, але як показує досвід Львівської національної галереї мистецтв — цього мало.

Кілька років тому Міністерство культури почало формувати єдиний електронний реєстр культурних цінностей, що знаходяться в музеях. Через брак коштів цю ідею поки залишили. Але, на думку музейників, саме електронний каталог міг би вирішити питання збереження фондів: «Проблема в тому, що всі описи експонатів, які знаходяться у фондосховищі, застаріли за своєю формою, — пояснює Василь Мицько. Фактично вони аналогові.

В аналоговому методі, зі словесними описами, неможливо звіряти і зберігати експонати. Нам потрібно рухатися в напрямку чіткої електронної каталогізації всіх музейних експонатів. Зараз вже є перші кроки в цьому напрямку, рекомендовані програми Міністерства. Але створення електронних каталогів — це велика робота. Якщо у нас одне з найбагатших фондосховищ в Україні, то каталогізація вимагає багато часу, але коли це буде зроблено — працювати стане легше. До того ж це посилить безпеку».

  • Де шабля Богдана? Скарби Музейного фонду України – гинуть!

Правда, вводити електронну каталогізацію — під силу не всім музеям. Це нововведення вимагає значних коштів. А відповідну статтю витрат не буде фінансувати ні держава, ні місцеві бюджети, пояснює головний зберігач фондів Чернігівського обласного художнього музею Світлана Курач: «Для того, щоб це впроваджувати, потрібно мати набір техніки: сучасний комп’ютер, програмне забезпечення для каталогізації. Також повинні бути професійні фахівці, які будуть отримувати за це зарплату. Над каталогом повинен працювати цілий невеликий колектив. Ми не можемо цього собі дозволити. В нашому музеї доволі малий штат. Щоб створити електронний каталог, доведеться відкласти всю роботу і займатися тільки їм».

Нещодавно Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою створив сім нових центральних органів виконавчої влади під егідою Міністерства культури, молоді і спорту. Серед них і Державна служба охорони культурної спадщини. Виходячи з повноважень цього органу, саме в його компетенції буде безпека об’єктів культурної спадщини. Якщо реформована структура принесе реформи і в сферу безпеки музеїв, то є надія, що більшість експонатів все ж вдасться зберегти, і вони будуть існувати у фондах не тільки на папері.

Автор: Олена БЕРЕЖНЮК; ДЕНЬ
Фото Рейтер
Події та кримінал