Повернувся з Німеччини, щоб захищати Україну: історія бійця з Тернопільщини

Боєць ДУК “Правий сектор” Ігор Петришин, який родом з Тернопільщини, повернувся з Німеччини, аби захищати Україну. Чоловік був за кордоном більше 30 років.

За його словами, в їхній родині були бійці УПА, які загинули за волю України та родичі, котрих за радянської влади відправили в Сибір на 8 років.

Робота роботою, а Україна мені важливіша, ніж робота

“Я служив в армії в Німецькій Демократичній Республіці, так склалася, що потім потрапив у західну Німеччину. Думав тимчасово, але залишився на 32 роки. Як тільки у нас тут війна почалася, я сидів-сидів, дивлюся телевізор, думаю, все – пора їхати! Прийшов на роботу, кажу: “Все, я їду”. Мені порадили взяти відпустку. Кажу: “Яка відпустка? Я їду на війну”! Сказали, щоб брав за свій рахунок. А їм: “Добре, я тут вже 25 років у вас на фірмі працюю, то може якось допоможете? Я хочу назад повернутися, щоб хоч якось доробити до пенсії”. Вони там думали-думали й придумали, що залишаюся ще до кінця липня, як на роботі, а потім кінець. Тобто, якщо до кінця липня війна не закінчиться, то в Німеччину вже можна й не повертатися. Як буде так і буде. Мусимо перемогти, я буду до кінця тут. Робота роботою, а Україна мені важливіша, ніж робота”.

Про початок війни я дізнався від своїх німецьких колег

Повернувся з Німеччини, щоб захищати Україну: історія бійця з Тернопільщини

Боєць ДУК “Правий сектор” Ігор Петришин. Суспільне Тернопіль

За словами чоловіка, до початку війни він готувався.

“Те, що повномасштабна війна почнеться, я знав. Раніше чи пізніше, але буде. Я вже навіть готувався, скуповував потроху спорядження, бронежилет, шолом, форму. Всі люди сміялися, мовляв, нічого не буде, що я якийсь не при собі, бо купую це все. Але те, що буде війна, я відчував вже перед тим, як скупчення були на кордоні. Тоді я вже знав, що буде. Про початок війни я дізнався від своїх німецьких колег на роботі. Роботу починав в 6-й годині. В 5-й годині прокидаюся, але поки все зроблю,то не встигаю дивитися новини. Приходжу на роботу: “У вас війна”! Мені там всі розказують, вам кінець, три дні і все. Кажу: “Подивимося”. Коли минув тиждень й відбувся перелом, українці здалися, то вже німці почали реагувати інакше.

Я відчув, що це моє, що я мушу там бути, бо мої предки боролися за це

Ігор Петришин каже, захищати Україну від російських окупантів, збирався ще в 2014 році.

“Я тоді ще не був одружений, мав дівчину. Сказав їй, що їду на війну. Вона одразу втекла. Але тоді потрапити на війну мені не вдалося, не мав українського громадянства, в мене з документами було не все гаразд, бо я ж в радянські часи втік. У 2015 році я отримав українське громадянство. Спеціально їздив у Тернопіль, щоб зробити документи. Тоді я й вступив до лав “Правого сектору”. Я відчув, що це моє, що я мушу там бути, бо мої предки боролися за це. Це мій обов’язок”.

Треба виграти війну, знищити нашого ворога до кореня й на віки-вічні

“Мій основний досвід поводження зі зброєю – це досвід ще з радянської армії. Коли вже сюди в Україну приїхав, то ще пройшов навчальний курс. В основному, то я вже тут навчився всього, що потрібно для війни. Ми всі, як одна велика сім’я, один одного поважаємо. Підтримуємо молодший старшого, старший молодшого підтягує. Всі мотивовані дуже сильно й хочуть захищати Батьківщину. Вибити окупантів з України, чим швидше, тим ліпше. Так що тут, у нашій роті, як в одній великій сім’ї. Треба виграти війну, знищити нашого ворога до кореня й на віки-вічні. Ми вже роками, віками боремся проти нього. Треба зробити те, що наші предки до кінця не доробили”.

Боєць каже, що жити надалі в Німеччини не планує.

“Сім’я була, розлучився, син залишився там. Я б хотів, щоб він зі мною в Україні жив, але він ще молодий – 14 років, перехідний вік. Звичайно, йому там добре поки, бо там друзі його, вчиться там. А на майбутнє, я думаю, коли Україна буде розвиватися з великою перспективою світовою, то йому б ліпше було бути тут, бо тут потрібно буде дуже багато людей кваліфікованих і розумних. Я б хотів, щоб всі наші українці назад повернулися. Щоб він тут жив. Ну, я теж не хочу в Німеччині помирати, моя Батьківщина тут! Тут я народився і тут кінець буде мій”.

Читайте також

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.