Нова програма Україна-МВФ: політичний кредит з туманними перспективами

Резонанс навколо заяви про досягнення домовленості МВФ і України щодо трирічної кредитної програми обсягом 5,5 млрд доларів швидко затих, і перспективи цього кредиту поки що є досить туманними.

Нова програма Україна-МВФ: політичний кредит з туманними перспективами

А сама гучна заява про виділення кредиту носило багато в чому суто політичний характер.

З одного боку, начебто Зеленський і, що важливіше, нова глава МВФ Крісталіна Георгієва в унісон однозначно заявили, що питання про кредит вирішене. З іншого боку, є ряд умов виділення кредиту, виконання яких Україною виглядає поки досить проблематичними, інформують “Економічні Новини”.

А головне, заява про виділення кредиту було зроблено напередодні паризької зустрічі в нормандському форматі і виглядало як явна демонстрація підтримки Зеленського з боку США, оскільки добре відомо, що МВФ – це перш за все США.

Про це свідчить той факт, що буквально незабаром після телефонної розмови Зеленського з главою МВФ та їх заяви в твіттері посольства США в Україні з’явилося привітання.

«Вітаємо Україну і МВФ з досягненням домовленостей на робочому рівні щодо нової програми допомоги. Успішна програма МВФ має вирішальне значення для економічного зростання України і оборони», – йдеться в повідомленні американської амбасади в Києві.

Насправді, рішення про початок кредитної програми та виділення першого траншу поки відсутня. Директор-розпорядник МВФ одноосібно кредити не роздає. Подібні рішення ухвалює рада директорів фонду, на чому, власне, акцентувала увагу Крісталіна Георгієва. А в плані роботи ради до нового року Україна не значилася, навіть не могла бути, оскільки, незважаючи на заяви, Україна повинна виконати ряд умов (prior actions), перш ніж буде відкрита кредитна програма. Більш того, поки ще немає навіть підсумкового меморандуму, який зазвичай передує підписанню угоди.

Якщо вірити заявам різного роду «експертів» і посвячених, які невідомо звідки щось знає, то на момент написання цього тексту питання перебувало у стадії Staff Level Agreement, тобто принципової згоди, що можна перевести приблизно як «клерки на своєму рівні домовилися». Іншими словами, технічний персонал ніби як питання погодив, але на рівні вищого керівництва питання ще не розглядалося. Слід розуміти, що МВФ – це величезна бюрократична структура, в якій рішення готується великою кількістю клерків, і в цьому сенсі фонд нічим не краще наших міністерств з величезною кількістю бюрократії.

Однак тут цікаві не всі ці бюрократичні маневри, а сам факт того, що фонд несподівано заявляє про принципової домовленості на початку грудня, хоча буквально в кінці листопада чергова місія МВФ покинула Київ без яких-небудь конкретних результатів, а в медіа ходила інформація про провал переговорів.

Озвучувалися навіть причини листопадового провалу. За словами голови Нацбанку Якова Смолія, в переговорах з МВФ каменем спотикання були «ПриватБанк» та законопроект про ринок землі сільгосппризначення, насамперед, у частині заборони придбання землі іноземцями. Жоден із цих питань у цікавому для МВФ і Заходу взагалі ключі поки не вирішене, але раптом з’являється інформація про Staff Level Agreement.

Причину такої зміни настроїв, на нашу скромну думку, слід шукати саме в політичній площині. Як сказано вище, перед самітом нормандської четвірки МВФ, точніше США, намірилися продемонструвати підтримку Зеленського. Адресатом такої демонстрації, цілком можливо, був навіть не Путін, а франко-німецький тандем Макрона і Меркель.

Звичайно, у телефонній розмові Георгієвої і Зеленського останній міг пообіцяти першій виконання певних умов. Але в МВФ адже не наївні інфанти сидять, фонд містить в Україні своє представництво, а тому він досить володіє ситуацією, щоб вірити на слово. Думається, у фонді добре розуміють, що Зеленський навіть при наявності номінальної мегафракції в парламенті далеко не повністю володіє ситуацією в Раді, насамперед, у своєї ж фракції, де є певні групи впливу, наприклад, орієнтовані на олігарха Коломойського, інтереси якого різко суперечать інтересам Заходу, перш за все, в питанні «Приватбанку». Тому обіцянку Зеленського провести те чи інше рішення цілком може бути втоплене в парламенті. Не кажучи вже про Конституційному суді, який забракував два законопроекти офісу Зеленського, прийнятих в «дурборежиме» на старті роботи нинішньої Ради.

Однак настрій МВФ різко змінилося з негативного після безуспішного перебування місії в кінці листопада до помірно позитивного на початку грудня з бравурними заявами директора-розпорядника Георгієвої та привітаннями американської амбасади. На рівні причинно-наслідкових зв’язків у такої зміни настроїв проглядається тільки одне пояснення – це політичне рішення про підтримку Зеленського перед самітом в Парижі.

Все було б добре, якби не «prior actions»

Власне, не все так гарно і просто, що випливає вже з самої заяви Георгієвої. Директор-розпорядник фонду підкреслила, що Україна отримає кредит тільки після виконання ряду умов, тобто вчинення деяких «попередніх дій, so-called «prior actions».

Всупереч очікуванням, Крісталіна Георгієва зробила наголос навіть не на продаж землі іноземцям, а на банківській сфері.

Нова програма Україна-МВФ: політичний кредит з туманними перспективами

«Ми погодилися з президентом, що економічний успіх України строго залежить від дотримання законності в країні, скорочення впливу інтересів певних осіб, захисту тих досягнень, які були отримані після очистки банківського сектора України і повернення коштів платників податків, витрачених внаслідок банкрутства банків», – озвучила слова Георгієвої прес-служба МВФ.

Очевидно, мова йде, насамперед, про Приватбанку. МВФ різко виступає проти повернення банку колишнім власникам, тобто Коломойському і компанії. Дійсно, законопроект про заборону повернення націоналізованих банків уже готовий і поданий в Раду, але його розгляд і прийняття – це питання не одного дня. До того ж, далеко не факт, що цей норматив буде прийнятий взагалі, та ще в тому вигляді, в якому це влаштує МВФ, якщо врахувати наявність у Раді значного числа прихильників Коломойського.

Нагадаємо, що, крім проблеми націоналізованих банків, власне, проблеми Приватбанку, МВФ в якості умов завжди висував мінімальний дефіцит бюджету і так звані ринкові тарифи на комуналку. До цих умов зараз додався ринок землі. Зазначені умови вважаються виконаними, звичайно, якщо вважати виконанням прийняття в першому читанні скандального закону про ринок землі.

До того ж, цей закон поки що однозначно забороняє пряму купівлю землі іноземцями з-за можливих соціальних наслідків, і це, за інформацією ЗМІ, нібито викликає невдоволення Заходу і МВФ. Така реакція дратує тим більше, що на Заході купівля землі іноземцями в цілому ряді країн жорстко зарегламентирована, а то і зовсім заборонена, про що вже доводилося писати.

Наведемо цікавий приклад країни Болгарії, звідки родом нинішня глава МВФ Крісталіна Георгієва. Ця колишня «шістнадцята республіка СРСР» вступила в ЄС з 1 січня 2007 року, тобто вже 13 років перебуває в Євросоюзі, у країнах якого, в цілому, дозволена продаж землі резидентам ЄС з інших країн, хоча часто з цілим рядом обмежень. До цього терміну, був тривалий етап підготовки Болгарії до вступу в ЄС. І тільки нещодавно в цій країні було піднято питання про зняття заборони на продаж землі іноземцям, імовірно, з 2020 року.

У свою чергу, Україну ні в якій ЄС не приймають і приймати в осяжному майбутньому не збираються. Але в той же час нам постійно «викатують» умови розпродажу землі, в тому числі іноземцям, як якомусь африканському «бантустану».

Правда, нещодавно радник Зеленського з економічних питань Олег Устенко заявив, що питання землі поки нібито взагалі винесений за рамки перемовин з фондом. Але очевидно, що це питання Захід буде піднімати знову і знову, оскільки це в інтересах міжнародного капіталу, насамперед спекулятивного.

Таким чином, залишається головне, по нашому розумінню, камінь спотикання, який і буде визначати, чи отримає Україна зазначену програму МВФ перший транш за цією програмою, який оцінюють в 2 млрд доларів.

МВФ стурбований тим, що ПриватБанк може бути повернуто колишнім власникам, тобто Коломойському і компанії. Характерно, що сам Коломойський останнім часом у властивій йому манері давав зрозуміти, що банк він незабаром отримає назад у своє користування, оскільки його націоналізацію нібито повинні визнати незаконною в судах. Втім, небезпека повернення колишнім власникам існує і по іншим банкам, виведеним з ринку, про що сказав економічний радник Устенко, але найбільше, звичайно, фонд турбує Приват як найбільший, капіталомісткий і скандальний.

Нагадаємо, що на докапіталізацію банку держава витратила близько 5,5 млрд доларів, тобто стільки ж, скільки зараз планується позичити в рамках обговорюваної програми МВФ для України. МВФ стурбований, щоб не було ризиків повернення, оскільки питання повернення рефінансування тоді повисає в повітрі.

Саме цьому присвячений законопроект з ПриватБанку, поданий в Раду. Вдаватися в подробиці цього документа не будемо, але зазначимо, що він викликає вельми неоднозначні коментарі. Існує думка, що сам ПриватБанк Коломойському не особливо потрібен, і галас, яку він зараз роздмухує в ЗМІ, спрямована на підвищення його ставок в торзі навколо банку, в тому числі за допомогою парламентського лобі. Є версія, що Коломойський не проти отримати компенсацію за націоналізований банк. Не заперечує він і проти называемоемого «нульового варіанту», згідно з яким прощаються всі борги у вигляді кредитів, які структури Коломойського брали в свій час у Приватбанку на вкрай невигідних для банку умовах, за що тепер повинна платити держава, тобто платники податків.

Враховуючи, скажімо так, особливі відносини Зеленського і Коломойського, МВФ цілком очікувано вимагає припинити подібні маневри.

А воно нам треба?..

Отже, якщо питання землі все ж винесли за дужки нинішнього етапу співпраці з МВФ, а закон про неповернення Приватбанку та інших банків буде прийнятий Радою найближчим часом в тому вигляді, який задовольнить фонд, можна очікувати, що в першому кварталі 2020 року Україна отримає перший транш нової кредитної програми МВФ у розмірі 2 млрд доларів.

Виникає одвічне повпрос про те, чи потрібен Україні цей транш взагалі, особливо з урахуванням спостерігається надлишок валюти і падіння курсу, а також того факту, що останнім часом Україна обходилася без кредитної підтримки фонду.

Слід нагадати, що Україна зараз проходить пік виплат за зовнішніми боргами, причому в умовах падіння виробництва і прогресуючого дефіциту платіжного балансу, хоча зе-влада намагається запевняти в деякому зростанні економіки. Зазначений економічний радник Устенко вважає, що Україні у 2020 році потрібно 10 млрд доларів, половина з яких повинна піти на обслуговування зовнішніх боргів, а друга половина – на покриття від’ємного сальдо рахунку поточних операцій, який виник із-за погіршення торгового балансу, насамперед, через падіння промислового виробництва. На думку Устенка, для затикання цієї діри потрібні не ОВДП (привіт Мінфіну!), а зовнішні кредити і/або прямі інвестиції.

Нагадаємо, що прем’єр Гончарук анонсував розмір інвестицій в майбутньому році в розмірі 5 млрд доларів, але подібна декларація явно взята зі стелі, якщо врахувати що в минулому році прямі інвестиції склали, за неточними даними, 2 млрд доларів. Якщо остання цифра є правдою, то ніяких передумов для її збільшення не проглядається, навіть з урахуванням приватизації та можливої розпродажу землі.

Словом, якщо не буде серйозних зовнішніх надходжень, то доведеться витрачати золотовалютний резерв, який на даний момент становить близько 22 млрд доларів. Але це далеко не кращий шлях, знову-таки, з урахуванням дефіциту торгового балансу.

Якщо відкинути соціальні проблеми, що виникають у зв’язку з кредитами МВФ, то це вигідні дешеві ресурси під 3% річних. Економіст Устенко вважає, що наявність кредитування фондом під 3% дозволить Україні брати на зовнішніх комерційних ринках позики під 5-5,5%. Чесно кажучи, такий оптимізм викликає серйозні сумніви, але очевидно, що дешеве кредитування МВФ дозволить Україні суттєво знизити ставку позик за тим же євробондами і, таким чином, різко здешевити обслуговування зовнішнього боргу при перекредитуванні для погашення зазначеної «дірки» в 10 млрд доларів.

Зараз Україна обходиться без зовнішнього фінансування багато в чому завдяки піраміди ОВДП, але ці позики дорогі, хоча їх вартість неухильно знижується, а сама піраміда може в будь-який момент «перевернутися». У цьому сенсі кредит МВФ може зіграти стабілізуючу роль, зменшуючи ризик того, що покупці ОВДП відразу стануть масово виводити з країни валюту, обвалюючи гривню і платіжний баланс.

З іншого боку, виходить, що МВФ має намір протягом трьох років планованої програми дати – якщо ще дасть! – Україні кредит приблизно на таку ж суму, яку вона повинна повернути МВФ протягом тих же трьох дет, тобто трохи більше 5 млрд доларів. Іншими словами, новий кредит дається на погашення старого позики.

До того ж, виконання ряду умов МВФ веде до стагнації економіки і, за словами економіста Віктора Ськаршевського, «консервує бідність»

«МВФ вимагає максимального скорочення видатків бюджету, а це значить, що немає можливості інвестувати у промисловість, розвивати експорт, давати підприємствам податкові пільги. Плюс влади не можуть фінансувати на належному рівні соціалку, навіть якщо є така можливість. Приміром, Україна могла б знизити ціни на енергоресурси, зокрема на газ для населення, за рахунок більш дешевого газу внутрішнього видобутку. Але МВФ наполягає на ринкових цінах». І поки ми сидимо на кредитній голці МВФ, про економічний розвиток можна забути», – вважає Скаршевський. До його слів громадянина важко що-небудь додати, а тому проведемо цікавий приклад.

Попередня глава МВФ Крістін Лагард, повністю дотримуючись проводиться фондом з тупим завзятістю неоліберальної політики, вимагала скорочення державних інвестицій в промисловість та інфраструктуру, зниження витрат на соціальну сферу і так далі, тобто всього того, що вимагають нині від України в рамках всіх цих програм МВФ».

Однак варто було Лагард змінити місце роботи і очолити Європейський центробанк, та ще згадати своє походження з Франції, де зовсім інші традиції та установки, як вона різко змінив пластинку». Лагард заговорила про благодатність державної участі у фінансуванні великих виробничих та інфраструктурних проектів і навіть туманно висловлюється в тому сенсі, що збільшення витрат на соціальну сферу і зростання доходів населення обертаються зростанням платоспроможного попиту і, відповідно, стимулюванням економічного зростання.

Настільки крутий розворот від лібертаріанство, як мінімум, до старовини Джону Мейнарду Кейнсу неабияк тішить. Як любив казати Кучма, місце сидіння визначає точку зору.

Словом, думай-ті…

Новини економіки