30 квітня 2025 року Україна та США підписали угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови. Цей крок став результатом тривалих і напружених переговорів, що тривали з осені 2024 року. Угода передбачає спільне управління фондом, куди Україна вноситиме 50% майбутніх доходів від державних природних ресурсів, включаючи мінерали, нафту та газ. Всі ресурси залишаються у власності України, а прибутки фонду протягом перших 10 років будуть реінвестовані в українську економіку.
Ключові положення угоди
- Спільний фонд: Україна та США створюють Інвестиційний фонд відбудови з рівним розподілом голосів.
- Внески: Україна передає 50% майбутніх доходів від державних природних ресурсів до фонду.
- Реінвестиції: протягом перших 10 років прибутки фонду будуть реінвестовані в українську економіку.
- Суверенітет: Україна зберігає повний контроль над своїми ресурсами; США не отримують права власності.
- Безпека: угода не містить прямих гарантій безпеки для України, але США зобов’язуються до довгострокового фінансового партнерства .
Потенційний вплив на економіку України
Угода відкриває можливості для залучення іноземних інвестицій у видобуток та переробку критично важливих мінералів, таких як літій, графіт та титан. Це може сприяти розвитку високотехнологічних галузей та зменшити залежність від імпорту.
Однак експерти застерігають, що реалізація цих проєктів може зайняти до 10 років через необхідність оновлення геологічних даних, відновлення інфраструктури та забезпечення безпеки в регіонах видобутку.
Ризики та виклики
- Інфраструктура: багато родовищ розташовані поблизу або в зонах бойових дій, що ускладнює доступ та безпеку робіт.
- Геологічні дані: більшість наявних даних про запаси мінералів базуються на застарілих радянських дослідженнях, що потребують оновлення.
- Інвестиційна привабливість: відсутність чітких гарантій безпеки та політична нестабільність можуть стримувати потенційних інвесторів.
Висновок
Угода між США та Україною щодо мінеральних ресурсів є стратегічним кроком до посилення економічної співпраці та зменшення залежності від третіх країн у сфері критичних матеріалів. Проте її успішна реалізація залежить від вирішення низки внутрішніх та зовнішніх викликів, включаючи безпекові ризики, оновлення геологічних даних та створення сприятливого інвестиційного клімату.
Для України це шанс на економічне відновлення та інтеграцію в глобальні ланцюги постачання, але водночас і випробування на здатність зберегти суверенітет та національні інтереси в умовах стратегічного партнерства.
