Історія козацької України багата на легенди, але також і на складні питання, які продовжують викликати дискусії серед дослідників. Одним із таких питань є постать першого гетьмана Війська Запорозького — ключової постаті, яка стояла на чолі козацького руху в його зародковий період.
Український історик Василь Чепурний у своїх дослідженнях торкається цього питання, акцентуючи увагу на важливих, але маловідомих фактах, які розкривають глибину політичного та військового організаційного розвитку козацтва у XVI столітті.
Перший гетьман — міф чи історичний факт?
За словами дослідника, багатьом відома фігура Дмитра Вишневецького, більш знаного під іменем Байда, часто фігурує в популярній історичній уяві як перший гетьман Запорозької Січі. Проте, з наукової точки зору, така інтерпретація є дещо спрощеною.
Чепурний наголошує, що Вишневецький був, радше, князем і організатором першої фортифікаційної структури на острові Мала Хортиця, яка згодом переросла у Запорозьку Січ. Його діяльність у середині XVI століття мала велике значення для становлення козацького руху, однак сам інститут гетьманства у той період ще не мав стабільної форми.
Інституалізація влади і формування гетьманату
Власне титул “гетьмана Війська Запорозького” почав набувати формалізованого характеру лише наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме тоді козацтво перетворюється на окрему політичну силу з чіткою ієрархією, власною радою, виборною верхівкою і узвичаєною традицією обирання очільника — гетьмана.
На думку історика, серед перших, кого можна вважати «реальним» гетьманом у сучасному розумінні — це Христофор Косинський та Северин Наливайко. Вони діяли наприкінці XVI століття, мали підтримку серед козацької маси, вели збройні виступи проти польської влади та здійснювали дипломатичну діяльність від імені Війська Запорозького.
Дмитро Вишневецький: організатор, а не гетьман?
Попри легендарний образ Дмитра Вишневецького, історики намагаються розділити його фактичну роль у створенні козацької державності від національного міфу. Він не був обраний козацькою радою, а діяв як незалежний політичний лідер і воєначальник. Його проект зміцнення оборони на Дніпрі мав більш стратегічне, ніж політичне підґрунтя.
Однак не можна заперечити — саме Вишневецький став одним із перших символів самоорганізації українського лицарства на теренах Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої.
Історична тяглість і формування політичної культури
Як підкреслює Чепурний, важливо розрізняти постаті засновників, полководців і гетьманів у юридичному сенсі. Гетьман — це насамперед виборна посада з мандатом від спільноти, а не просто військовий лідер. Саме ця виборність і робила козацьке самоврядування унікальним явищем для свого часу.
Тому спроби встановити конкретне “перше ім’я” гетьмана слід розглядати не як чітку дату чи факт, а як процес — поступове формування нової української політичної еліти.
Висновок
Хоча Дмитро Вишневецький був однією з ключових фігур у становленні козацтва, офіційна інституція гетьманства постала дещо пізніше. Лише із формуванням Січі як політичної структури та появою виборної ради постать гетьмана почала набувати чітко визначеного характеру. Цей процес є свідченням політичної зрілості українського козацтва та його прагнення до самоуправління і незалежності.
