З початку повномасштабної війни фронт пройшов не лише через поля і міста, а й через оптоволоконні мережі, сервери, бази даних. Кібервійна виявилася такою ж реальністю, як і обстріли. І хоча вибухи не чути, шкоди вони можуть завдати не меншої. Україна щодня протистоїть сотням атак — і переважну більшість вдається відбити.
Держспецзв’язку: координатор кібероборони
Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (Держспецзв’язку) — центральний орган, що координує кіберзахист держави. Це саме той центр, який розробляє стратегії захисту, реагує на атаки, впроваджує протоколи безпеки.
Команда Держспецзв’язку працює з іншими структурами: СБУ, Мінцифрою, кіберполіцією, приватними ІТ-компаніями. Створено Національний координаційний центр кібербезпеки, який відстежує загрози й реагує в режимі 24/7.
Що вдалося зробити
За два роки війни служба:
- зупинила тисячі хакерських атак;
- запровадила платформи раннього виявлення загроз;
- налагодила співпрацю з іноземними партнерами — США, ЄС, НАТО;
- створила резервні дата-центри для збереження критичних даних.
Роль цієї структури часто залишається в тіні, але без неї цифрова інфраструктура давно б зазнала колапсу.
Масштаби атак: невидимий шторм
Тільки за 2023 рік Україна зафіксувала понад 2500 кібератак на державні та критичні об’єкти. Переважно це спроби отримати доступ до персональних даних, порушити роботу інфраструктури, посіяти паніку через фейки.
Атаки відбуваються постійно: щодня — від 5 до 20 масованих спроб втручання. Найчастіше під прицілом:
- держоргани й міністерства;
- банки та платіжні системи;
- медичні заклади;
- енергетичні компанії.
Форми атак
Хакери не обмежуються лише вірусами. Вони діють комплексно, комбінуючи фішингові кампанії, DDOS-атаки на вебресурси, зараження програмного забезпечення, використання шпигунських програм у електронних листах та різні види шантажу — зокрема із застосуванням ransomware. Такі дії нерідко координуються з бойовими атаками або масштабними інформаційними вкидами. Мета кожної — дестабілізувати ситуацію, вивести з ладу інфраструктуру та посіяти хаос.
Відповідь України: цифровий щит
Ключова стратегія — побудова системи раннього реагування. В Україні діє єдина платформа для фіксації інцидентів у сфері кібербезпеки — MISP-UA. Через неї державні структури обмінюються даними про загрози.
Також упроваджено SIEM-системи, які дозволяють у режимі реального часу виявляти підозрілу активність і запускати контрзаходи.
Регулярно проводяться тренінги для IT-фахівців, службовців, адмінів держсайтів. Мета — навчити базовим принципам кібергігієни й уникати типових помилок. Паралельно працюють групи аудиту, які перевіряють захищеність систем.
Найгучніші атаки: кейси та уроки
З кожної атаки — нові протоколи.
Кейс 1: «WhisperGate» на початку 2022
Напередодні вторгнення Росія запустила масове знищення даних на урядових сайтах. Було атаковано десятки ресурсів, зокрема сайт МЗС, Міноборони, Держказначейства.
Атака була прикриттям для деструктивного ПЗ, яке знищувало дані. Держспецзв’язку оперативно локалізувала загрозу, і роботу сайтів відновили за лічені дні.
Кейс 2: фальшиві листи з «повістками»
У 2023 році хакери розсилали українцям фальшиві листи нібито з ТЦК. У вкладеннях — шкідливе ПЗ. Ціль — доступ до вебкамер, паролів, документів.
Оперативна реакція Держспецзв’язку й МВС дозволила ідентифікувати сервери та заблокувати поширення.
Кейс 3: атака на Укренерго
У листопаді 2022 року була здійснена складна атака на енергетичні системи. Порушення роботи могли призвести до масштабних відключень.
Використовувалося спеціалізоване ПЗ, схоже на «Industroyer», яке було вже застосоване в 2016 році. Завдяки досвіду та оновленим протоколам, збитки вдалося мінімізувати.
Підтримка ззовні: міжнародні партнери
Україна отримала підтримку від ЄС, НАТО, США:
- навчальні програми для кіберфахівців;
- доступ до аналізу загроз (Threat Intelligence);
- новітні системи виявлення атак;
- послуги резервного хостингу за межами країни.
Важливо, що партнери не просто надають техніку, а допомагають створити системну модель кіберзахисту. Працює спільна ініціатива між Україною, США та країнами Балтії — обмін кейсами, координація відповідей, хакерські протидії. Деякі операції передбачають і наступальні дії — виявлення ворожих серверів, викриття шкідливого коду, блокування ботнетів.
Кібергігієна для кожного
Більшість атак починаються з помилок користувачів. Недбале поводження з паролями, відкриття листів із невідомих адрес, слабкі налаштування безпеки — усе це слабкі ланки.
Ось базові кроки, що знижують ризики:
- встановлюйте складні паролі та змінюйте їх регулярно;
- не відкривайте вкладення від невідомих адресатів;
- не вводьте персональні дані на сумнівних сайтах;
- використовуйте двофакторну автентифікацію;
- регулярно оновлюйте софт і антивіруси.
Це прості правила, але саме вони рятують сотні систем від зламу.
Як формується стратегія майбутнього
Уряд уже працює над доктриною кібербезпеки. Планується:
- Централізація систем моніторингу: створення єдиної платформи з аналітикою у режимі реального часу.
- Розвиток кадрів: розширення кількості фахівців, впровадження програм кіберосвіти в університетах.
- Стимулювання приватного ІТ-сектору: підтримка стартапів, які розробляють захисні рішення.
- Розбудова оборонної кіберспроможності: створення кіберрезерву, формування підрозділів цифрової оборони.
- Інтеграція до НАТОвських стандартів: узгодження протоколів, участь у спільних навчаннях.
Ця стратегія не лише про техніку, а й про культуру: свідоме поводження з даними, підготовку до сценаріїв.
Висновки: цифрова стійкість — нова норма
Кібервійна — це не про майбутнє, а про теперішнє. Україна вже стала школою виживання для багатьох країн. Попри обмежені ресурси, український кіберщит витримує тисячі ударів — і стає міцнішим.
Сила — у системності, швидкості реагування й довірі між державою та суспільством. Якщо кожен — від держустанов до звичайного користувача — буде дотримуватись базових принципів безпеки, цифровий тил залишатиметься неприступним.
