Коли небезпека не десь у новинах, а в тебе під вікнами, усе, що раніше здавалося зайвим, стає критичним. Цифрова безпека в Україні перестала бути абстракцією. Це про додатки, які повідомляють про повітряну тривогу, платформи для координації евакуації, месенджери, які не ламаються під час обстрілів. І головне — усе це створено тут, у нас, українцями.
Сповіщення, які рятують секунди
Повідомлення про тривогу стало частиною життя. Але за ним — не просто сирена, а технологічна система, що обробляє, перевіряє та миттєво надсилає сповіщення на мільйони пристроїв. Застосунок «Повітряна тривога», розроблений командою Ajax Systems, не потребує зайвих дій — тільки увімкнути звук. Він спрацьовує швидше, ніж багато офіційних каналів, бо прив’язаний до обласних адміністрацій. Простіше кажучи, якщо тривога — дізнаєтесь про це першими. І так, він уже врятував тисячі.
Цивільна участь у ППО: смартфон замість радара
З іншого боку, є ePPO — рішення, яке дозволяє кожному допомогти ППО. Ви бачите дрон — фіксуєте його в додатку, надсилаєте дані, і ця інформація йде туди, де її чекають. Це не просто корисно — це долучення до захисту на рівні побутовому, але з відчутним результатом. Особливо коли мова йде про кілька секунд між «помітили» і «відреагували».
Орієнтири в темряві: цифрові карти укриттів
Багато українських міст мають карти укриттів — інтерактивні, точні, з оновленням у реальному часі. Вони показують не тільки адресу, а й реальний стан: відчинене чи зачинене, є Wi-Fi чи ні. Це не просто база даних, а жива мапа виживання. Уночі, в новому місті, з дітьми — така карта стає вашим орієнтиром.
Волонтерська логістика на цифрі
Коли гуманітарна допомога — це не гасло, а запит із конкретного села на деокупованій території, виникає питання: як знати, кому що потрібно, чи вже хтось туди їде, чи доставлено? Тут вмикаються волонтерські CRM-системи, боти в месенджерах, таблиці, що працюють як динамічні реєстри. Вони виглядають просто, але це — порядок серед хаосу. В умовах, де навіть мобільний зв’язок нестабільний, такі цифрові маршрути — як нитка, яка тримає все разом.
Зв’язок, який витримує навантаження
Зв’язок — окрема історія. Telegram став головним інструментом для публічної комунікації. Але у фронтовій реальності часто працює Signal, бо там — максимальна приватність. А ще — внутрішні рішення для військових: обмежені доступи, багаторівнева автентифікація, офлайн-режими. Не все афішується, бо так безпечніше. Але факт у тому, що без цифрового зв’язку ми б мали набагато більше втрат.
Ментальна стабільність теж цифрова
Волонтери, медики, навіть психологи — кожен має свої цифрові інструменти. Наприклад, онлайн-сервіси для підтримки ментального здоров’я — такі як «Розкажи мені». Без пафосу, без зайвих слів, просто платформа, де можна поговорити. І таких ініціатив дедалі більше. Їх створюють не заради піару — а тому, що є запит. Війна — це не лише фізична втома, а й постійна тривожність, яка вимотує. Психологічна підтримка онлайн стала такою ж необхідною, як аптечка вдома.
Кібероборона: фронт, про який не всі знають
На рівні держави працює кібероборона. Щодня атакують сайти органів влади, банків, новинних ресурсів. І щодня їх відбивають. Команда CERT-UA координує реагування, а волонтери-хакери тестують системи на вразливість. Все це — без зайвого шуму, але з відчутним результатом. Не один уряд Європи вже вивчає наш досвід цифрової оборони.
Зберігання важливого: хмара без дірок
Ще один бік — зберігання інформації. Уявіть собі: база даних про вимушених переселенців, маршрути доставки, списки поранених. Це не можна втратити. Тут у гру вступають хмарні сервіси. Наприклад, український DeTrust — альтернатива великим американським рішенням, але з фокусом на безпеку з першого кліку. Служби, волонтери, навіть малі бізнеси — зберігають там те, що не можна втратити.
Відкриті дані — ключ до оперативних рішень
Цікаво, що багато рішень створено на базі відкритих даних. Україна ще до повномасштабної війни відкрила величезну кількість інформації — від реєстрів до мап. І зараз це стало у пригоді: можна швидко створити сервіс, не чекаючи дозволу, бо дані вже є. Саме тому нові застосунки з’являються буквально за дні, а не місяці.
Технології, створені з розумінням реальності
Можна було б розповідати ще про чат-боти для евакуації, системи навігації для водіїв «швидких», бази даних зниклих — але суть у тому, що всі ці речі мають спільну рису. Їх створюють ті, хто розуміє контекст. Ті, хто сам ночує в коридорі під час тривоги або волонтерить у вихідні. У цих ІТ-рішень немає дорогих рекламних кампаній, але є головне — користь.
Заключення: ІТ — це про людей
Технології не зупиняють ракети. Але вони можуть зробити так, щоб ви дізналися про них заздалегідь. Щоб встигли сховатися. Щоб не загубилися. Щоб могли дати знати, що живі. І коли це розумієш, усвідомлюєш: ІТ в Україні — це не про стартапи. Це про людей.
