Брехня Москви чи «туман війни» Вашингтона: як інформаційна плутанина впливає на Україну

Брехня Москви чи «туман війни» Вашингтона як інформаційна плутанина впливає на Україну

У сучасній війні інформація стала таким же зброєю, як і ракети. Але між ворожою пропагандою та неповною правдою союзників українське суспільство часто опиняється в пастці — дезорієнтоване, втомлене й розчароване. Риторика Кремля й невизначені сигнали з боку Сполучених Штатів творять поле інформаційної нестабільності, яке може бути не менш небезпечним, ніж удари з повітря.

Російська брехня: стандартна, але ефективна

Російська пропаганда, як і раніше, працює за відточеною схемою: постійні фейки, перекручування фактів, звинувачення у «постановках» і зображення України як маріонетки Заходу. Мета очевидна — деморалізувати українців, посіяти недовіру до власної влади й союзників, стимулювати капітулянтські настрої.

Звинувачення на кшталт «Україна вбиває власних громадян», «ЗСУ обстрілюють цивільних», «НАТО веде війну руками Києва» — це стандартний набір російської інформаційної війни, спрямованої на внутрішню й зовнішню аудиторії. Але сьогодні до цього хаосу додається ще один чинник — публічна невизначеність Вашингтона.

Американська стратегія: «туман війни» чи свідома обережність?

На тлі жорсткої риторики Кремля сигнали з боку американських посадовців часто виглядають неоднозначно. Заяви про те, що «український контрнаступ йде повільно», «ЗСУ не можуть досягти прориву», або «США не зацікавлені у війні до останнього росіянина» — формально виглядають як аналітика. Але для українського суспільства вони звучать як демотивація.

Аналітики вказують: частина таких заяв, ймовірно, є результатом боротьби всередині американського істеблішменту. Одні групи підтримують активну допомогу Україні, інші — хочуть зменшити участь США у конфлікті, уникаючи втягування у нову глобальну війну. Тому публічна риторика Вашингтона часто є компромісною, розмитою й непослідовною.

Україна між двома інформаційними реальностями

Україна опинилася у зоні перетину двох інформаційних полів. З одного боку — агресивна кремлівська пропаганда, з іншого — обережна, часом суперечлива риторика Заходу. Обидві породжують дезорієнтацію.

У цьому контексті надзвичайно важливо:

  • не втрачати внутрішню стійкість і критичне мислення;
  • фільтрувати новини, відділяючи емоції від фактів;
  • розуміти, що навіть союзники не завжди відкрито кажуть правду — не через зраду, а через складність геополітичних розрахунків.

Інформаційна оборона — завдання не лише влади

У сучасній війні кожен українець — елемент оборони, зокрема інформаційної. Поширення неперевірених даних, цитування сумнівних джерел, некритичне сприйняття західної або ворожої аналітики — усе це грає проти нас. Водночас влада також має відповідальність: будувати прозору комунікацію, не прикрашати реальність, але й не стимулювати зневіру.

Висновок

Україна веде війну не лише за території, а й за розум і волю своїх громадян. І якщо російська брехня — очевидна загроза, то туман стратегічної невизначеності з боку союзників не менш небезпечний. Розуміння інформаційної логіки війни — запорука стійкості, довіри й перемоги.