Вартість сільськогосподарської землі в Україні нині дорівнює ціні тонни картоплі. З такою критичною оцінкою ринку виступив голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Іван Томич. На його думку, нинішня ситуація не лише парадоксальна, а й загрозлива для продовольчої безпеки та майбутнього аграрного сектору.
Символічна вартість — симптом глибокої хвороби
На думку експерта, факт того, що гектар родючої української землі сьогодні можна купити за 6–8 тисяч гривень, а це приблизно відповідає вартості тонни картоплі, є свідченням повного перекосу на ринку. Це не просто низька ціна — це сигнал, що земля знецінилася економічно, соціально та стратегічно.
Томич порівнює: на початку 2000-х років гектар орної землі оцінювався у $4–6 тисяч, а сьогодні — менш як $200. Це відображає не лише кризу на ринку, а й відсутність інституційного бачення у влади щодо майбутнього українського села.
Хто виграє від знецінення?
За словами Томича, такий стан речей вигідний лише тим, хто має доступ до великих капіталів та може масово скуповувати землю у дрібних власників, які перебувають у скруті. Під прикриттям “ринку” фактично відбувається перерозподіл стратегічного ресурсу, що загрожує знищенням традиційного фермерства та концентрацією земель у руках кількох гравців — часто неукраїнського походження.
Усе це — на тлі війни, коли частина сільгоспземель замінована або перебуває поблизу фронту, а аграрії втрачають техніку, складські приміщення і навіть доступ до ринків збуту.
Чому земля знецінилася?
Томич виділяє кілька ключових причин:
- Війна: бойові дії, мінна небезпека, втрата експортних можливостей зменшили попит на сільське господарство в цілому.
- Відсутність фінансування: банки не кредитують фермерів, що обмежує можливість обробляти землю.
- Дефіцит держпідтримки: фактично фермери залишилися сам на сам зі своїми проблемами.
- Неврегульований ринок: попри відкриття ринку землі, інституційних механізмів регулювання, прозорості, антимонопольного контролю — немає.
Що робити?
Експерт переконаний: без державної політики, що захищає українського фермера, сільські території чекає депопуляція, а Україна втратить продовольчу незалежність.
Пропоновані кроки:
- Забезпечити державну підтримку малих і середніх фермерів через кредитування та компенсації.
- Встановити прозорий механізм обліку та обмеження концентрації землі в одних руках.
- Запровадити програми відновлення післявоєнного агросектора, зокрема для фермерів з деокупованих регіонів.
- Зробити розвиток кооперативів державною пріоритетною програмою.
Висновок
Земля — це не просто товар. Це основа національного багатства, незалежності та соціальної стабільності. Якщо держава і суспільство й далі спостерігатимуть за тим, як гектар родючого чорнозему коштує, як мішок картоплі — завтра вже буде пізно щось виправляти.
